П`ятниця
22.09.2017
16:04
Вітаю Вас Гість
RSS

Прилуцька ЗОШ І-ІІІ ст. №12

Реєстрація Вхід
На допомогу батькам »

Єдина країна

Меню сайту

КРЦОЯО

Корисні посилання










Опитування
Чи любите Ви читати книги?

онлайн-радіо

Форма входу

Друзі сайту
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-

Новини osvita.ua

Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Статистика

Карта відвідування

 
   

 

 

 

На допомогу батькам дитини з агресивними проявами поведінки

               „Важкі діти – це ті, котрих зрадили батьки”.

                      (А.С.Макаренко)

Варто знати, що агресія є нормальним проявом дитячої психіки. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунути агресивність взагалі, а навчити проявляти свої негативні почуття: обурення, гнів, образу, неприйняття.

Якщо дитина зухвала зі старшими, ображає інших, неслухняна, немає й не може бути ніяких пом’якшувальних обставин, ніяких поважних причин та знижок. Водночас треба знати й інше. Негативні риси дитячого характеру переважно є результатом неправильних взаємин в сім’ї. У зв’язку з тим, що дитина не вміє усвідомити й висловити протестні почуття стосовно значущої особи, у неї може виникнути «безпредметна агресивність» - розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти – на дітей, тварин, предмети. За незначними фактами неслухняності, дитячого протесту, втрати контролю над собою завжди приховані вагоміші причини, в більшості випадків зумовлені духовною роз’єднаністю в сім’ї.

Запам’ятайте: брутальність і знервованість дитини – результат педагогічної занедбаності та вашої неуважності до її справ. Жодні суворі вимоги не можуть допомогти вам сформувати в дитині особистість, якщо ви не усунете названих причин. Скандали, погрози, покарання тільки шкодять.

І тут не просто треба поспівчувати синові або дочці, не просто приголубити, втішити, а допомогти. Ласка й жалість в цьому випадку шкодить не менше, ніж лайка, оскільки жалість може лише зміцнити відчуття безвихідності.

Відігріти душу дитини, зробити так, щоб вона відчула радість життя, - означає торкнутися таких сторін її індивідуальності, які врешті-решт спонукатимуть дитину до змін.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

Чи можна допомогти дитині позбавитися від жорстокості та агресії? Психологи вважають, що зменшити частоту використання агресивних дій не так вже і складно, варто лише дотримуватись деяких правил.

Правило 1. Запобігати спалахам агресії у дитини;

1) Адекватну поведінку дитини найкраще забезпечить вміння батьків володіти собою. На жаль, дуже мало батьків вміють керувати своїми емоціями.

Стежте за собою, не „зривайтесь” на дітях в хвилини роздратування і втоми. Ліпше скажіть дітям чесно: „Я зараз розлючена, бо... За кілька хвилин я заспокоюсь, а зараз, будь ласка, не чіпай мене”.

Не дозволяйте виводити себе з рівноваги. Деякі діти роблять це несвідомо, домагаючись вашої уваги. Не піддавайтесь на провокації!

До передбачуваних неприємних подій (як-от візит до стоматолога, перший день в садочку тощо) готуйте дитину заздалегідь – обговоріть майбутню ситуацію, домовтесь про певні речі. ЗАВЖДИ виконуйте свої обіцянки, не обіцяйте того, чого не зможете виконати.

2) Дитині потрібна ваша любов. Вона має бути впевнена, що ви завжди на її боці. Лагідний погляд, добре слово допомагає здолати агресивність. Розмовляйте зі своєю дитиною. Розповідайте про своє дитинство, про смішні і сумні випадки, свої вчинки, перемоги і поразки. Якщо маєте кількох дітей, намагайтесь поспілкуватися з кожним наодинці – хоча б по 10 хвилин „безумовної уваги” кожному.

Часто буває так, що ось зараз дитина поводиться виважено, а наступної хвилини вилає чи вдарить без вагомої причини. Зробіть зауваження, але в жодному разі не читайте нотацій, просто скажіть: „Потім поговоримо”, але без погрози, спокійно. Дитина очікуватиме розмови, хвилюватиметься і замислиться над своїм вчинком. За цей час у вас мине перший вибух гніву і ви зможете розмовляти без роздратування, дорікань і образливих слів. І ще одне: серйозну розмову треба проводити на самоті, не у присутності інших дітей або членів сім’ї.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: ваша нетактовна неделікатна поведінка відіб’є у дитини будь-яке бажання стати кращою. Образливі слова, глузування, ляпаси, постійні заборони тільки ще більше озлоблюють дітей.

Правило 2. Навчити дитину виходити з конфліктних ситуацій гідними способами.

Для цього можна заздалегідь обговорити з дитиною найчастіші конфліктні ситуації. Наприклад, як вчинити, коли дитина хоче бавитися іграшкою, якою вже хтось бавиться. Іноді діти поводяться грубо тому, що просто не знають інших методів. Таку ситуацію можна програти в ролях, причому роль прохача маєте виконати ви, щоб продемонструвати дитині модель неагресивної поведінки.

Використовуйте казкотерапію: згадайте з казку про двох ведмежат, „Лисичка і журавель” або казки Коцюбинського „Дві кізочки”, „Про двох цапків”. Попросіть малюка дати свій варіант виходу з конфлікту. Доволі часто діти пропонують агресивні способи виходу із ситуації: штовхнути, вдарити, відібрати тощо.

 НЕ ТРЕБА критикувати дитину, обговоріть з нею варіанти розвитку подій при застосуванні її способу, і дитина сама переконається в його неефективності.

Правило 3. Навчіть дитину керувати своїми емоціями;

З дитиною ТРЕБА говорити про те, якою злою і негарною стає людина у гніві. Тому важливо навчитися керувати своїми почуттями. Для цього можна домовитися про правила гри „СТОП”. Зробити 2 картонні картки з намальованим дорожнім знаком „Стоп”, один покласти в кишеню дитині, а другий – собі. Щойно гнів почне заволодівати дитиною, вона має вийняти свою картку і подумки або пошепки сказати собі „стоп” і постаратися заспокоїтися. Якщо дитина забула про картку, мовчки дайте їй свою. Будьте готові до того, що коли ви роздратуєтеся, дитина дасть вам свою картку. Не порушуйте правил! Мусите враз заспокоїтися, як того вимагаєте від дитини!

Правило 4. Навчайте способам правильного вираження гніву;

1) Якщо дитина виявляє свій гнів у межах норми і має на нього підстави, треба дати їй можливість вихлюпнути свої негативні емоції, вислухати і переключити увагу на щось інше: - продемонструйте розуміння її стану і почуттів („Звісно, тебе так образили...”);

- позитивно („виправдально”) позначте її поведінку („Ти плачеш, бо тобі боляче... ти втомилася...”);

- переключіть увагу: запропонуйте гру чи дайте завдання („Допоможи мені, будь ласка...”, „Ходімо зі мною...). Щоб зняти агресію і роздратування, психологи радять побавитися з дитиною в ігри, які сприяють розслабленню м’язів. Наприклад, можна запропонувати гру в театр. Ви називаєте предмет чи тварину („злий вовк”, „киплячий чайник” тощо), а дитина має це зобразити. Потім міняєтесь місцями – дитина називає, а ви зображаєте. Гратися можна вдома чи під час прогулянки, головне, щоб ви і ваша дитина отримали задоволення від гри.

2) Діти часто використовують агресію, просто щоб звернути на себе увагу. У таких випадках просто спокійно ігноруйте їх поведінку, як би сильно вона вас не дратувала.

3) При проявах „зашкальної” агресії потрібне негайне втручання дорослих. Існують певні правила, що дозволяють усунути конфлікт, та ще й отримати виховний ефект. Що ТРЕБА зробити?

- Негайно встановіть „зворотній зв’язок” з дитиною за допомогою:

  • констатації факту („Ти надто голосно кричиш...” „Ти вдарив цього хлопчика...”);
  • стверджувальних запитань („Ти злостишся?”, „Ти хочеш мене образити?”;
  • демонстрації свого ставлення („Мені не подобається, коли ти кричиш”, „Я гніваюся, коли ти так робиш”;
  • нагадування про попередні домовленості („Ми ж домовлялися!”).

- Коли дитина заспокоїться, обговоріть те, що сталося, але тільки наодинці. Ви маєте оцінювати вчинки (поведінку), а не особистість. Опишіть, що вона витворяла, які слова говорила, як виглядала – але БЕЗ критичних зауважень, які лише викликають протест, ображають, а отже не дають змоги дитині об’єктивно оцінити свою поведінку. Ви просто констатуєте факти, що відбулися „тут і зараз”, не згадуючи минулих гріхів, підкреслюючи, що дитина такою поведінкою найбільше шкодить собі, насправді такій хорошій. Слід обговорити можливі розумні варіанти її поведінки, які могли б запобігти конфлікту. Дитина має твердо знати, що батьки її люблять завжди, але їм не подобається її погана поведінка.

На жаль, типова реакція більшості дорослих лише підсилює агресію дітей.

НЕ ТРЕБА:

  • Підвищувати голос, погрожувати, кричати;
  • Розмовляти „крізь зуби”;
  • Демонструвати свою владу ("Буде так, я скажу");
  • Висміювати, глузувати, передражнювати;
  • Давати негативні оцінки особистості дитини, а не її поведінки, порівнювати її з іншими дітьми не на її користь;
  • Застосовувати фізичну силу;
  • Втягувати у конфлікт сторонніх людей.

БУДЬМО МУДРИМИ! Виважене і спокійне поводження дорослого гасить агресивні прояви дитини, зберігає добрі стосунки і довіру та ще й вчить дитину, як треба реагувати на агресивну поведінку інших – тобто дає МОДЕЛЬ НЕАГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ.

ПАМЯТАЙТЕ: Найважливішою умовою родинного виховання є міцний фундамент сім’ї, який базується на авторитеті батька й матері, подружній вірності чоловіка і дружини, їхній любові до дітей, відданості обов’язку їх виховання, повазі й любові до батьків і материнському покликанні жінки.

Золоті розсипи мудрості

Як зберегти з дитиною довірливі стосунки?

 

Ні пеклом, ні раєм не повинен бути дім для дитини – але місцем, де можна жити (тільки не єдиним). Місцем, де жити хочеться, але не настільки, щоб прагнути ним обмежуватись. Звідки можна впевнено йти і куди радо повертатись. Де все співвідноситься з життям, - де, якщо й немає гармонії, є надія.

В. Леві.

 

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

*         Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

*         Не ставте забагато запитань.

*         Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

*         Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

*         Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

*         Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

*         Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

І головне, ПАМ’ЯТАЙТЕ: «любов – як ртуть: її можна втримати на розкритій долоні, але не можливо – у стиснутому кулаці» (Дороті Паркер).

 

Десять заповідей для батьків:

  1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.
  2. Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.
  3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
  4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.
  5. Не принижуй!
  6. Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
  7. Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.
  8. Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
  9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.
  10. Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.

 

 

 

 

 
   

 *    Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

*    Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

*    Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

*    Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

*    Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

*    Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

*    Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

*    Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

*    Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

*    Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

    ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ МАМИ І ТАТА МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА



- Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
 

- Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві ( обговорення сімейних проблем).

- Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті ( наприклад, дайте гроші на морозиво і хліб, коментуючи при цьому)

- Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтесь її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

- Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

- Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

- Постарайтесь хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

- Частіше хваліть вашу дитину. На скарги, що щось не виходить, відповідайте: « Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

- Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

 

 

Друк сторінки

МОН України

Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Пошук

Архів записів

Міні-чат
200

Соціальні мережі

"Гаряча лінія"

Педпреса

Новини педпреса